За законами Грузії моїй сім’ї, як сім’ї колишнього президента, передбачена довічна охорона.

Мого сина зазвичай супроводжувала посадова особа, офіцер державної служби охорони Грузії, у якого було оформлене відрядження і довіреність на сина.

Він возить його коли моя дружина відсутня і приїжджав з ним багато разів.
Їх три години протримали в окремій кімнаті, а потім охоронцеві оголосили, що він не зміг обґрунтувати необхідність приїзду в Україну, попри наявність всіх документів, і депортували. Весь цей час їм не дозволяли дзвонити й тільки коли його заштовхали в літак він зміг мене набрати.


Мого сина передали представнику авіакомпанії, яка кинулася шукати зустрічаючих. Зазвичай охоронець сам везе його з аеропорту додому, але після того як він передзвонив, я зірвався з дому і поїхав в аеропорт, хоча спочатку збирався повернутися до Києва лише завтра вранці. А що б було, якби мене не було вдома !? На це відповіді ніхто не дає. Погано те, що за моєю інформацією всі ці депортації — особисте розпорядження президента, а ще гірше, що так поводяться з багатьма.

Джерело

Загрузка...