У всiх «Рильце в пушку»! Вбивство Чорновола

Загибель лідера «Народного Руху України» В’ячеслава Чорновола через 19 років викликає більше запитань, аніж у 1999-му. UA1 проаналізував свідчення кругової поруки, якими обростає справа, що залишається нерозкритою вже за четвертого президента

В`ячеслав Чорновіл, відомий дисидент, лідер політичної партії «Народний Рух України», ініціатор проголошення Акту незалежності, загинув 25 березня 1999 року. Автомобіль, в якому він повертався з робочої поїздки, під Борисполем зіштовхнувся з КАМАЗом, що перегородив дорогу.

З того часу минуло 19 років, змінилось 4 президенти, 12 генеральних прокурорів України, 8 міністрів внутрішніх справ. Тричі справу закривали і поновлювали. А вбивство Чорновола досі не розкрито.

Президенти

Чорновіл загинув за півроку до президентських виборів 1999 року, в результаті яких на другий термін переобрався Леонід Кучма. Водночас, стверджують політологи, саме очільник «Народного Руху» мав тоді усі шанси на перемогу.

Тож протягом наступних 19 років Кучмі час від часу закидають замовлення вбивства Чорновола. Сам Кучма, вдруге ставши президентом, у 2000-му незворушно присвоїв В’ячеславу Чорноволу звання героя України. Посмертно.

Син головного рухівця Тарас у своїх численних інтерв’ю заявляв, що не вірить, ніби Кучма особисто бажав загибелі конкурента. Але вважає другого президента винним у створенні умов, за яких вбивство батька стало можливим.

Зокрема, тогочасний міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко вже наступного ранку після загибелі Чорновола, не зачекавши на попередні результати слідства, заявив, що Чорновіл загинув у результаті ДТП і «версія замаху як причина його загибелі навіть не розглядалася».

А менше ніж за три місяці – у червні 1999 року – справу взагалі закрили. Вперше.

Поновили її в 2001-му, на хвилі акцій «Україна без Кучми» та після звернень нардепів до Міністерства внутрішніх справ. Кучма тоді навіть запропонував залучити до розслідування двох рухівців, але цього не було зроблено. Менше ніж за півроку справу знову закрили, нібито довівши, що це був нещасний випадок.

У 2005 році за загадкових обставин гине сам Кравченко – соратник Кучми, причетний до касетного скандалу. Версія слідства – самогубство. Генерал нібито вистрілив собі в голову. Двічі.

На думку Тараса Чорновола, у справі його батька Юрій Кравченко є одним з найголовніших фігурантів. До них він відносив і наступника Кучми – Віктора Ющенка. Той був другом Кравченка і нібито знав про заплановане вбивство Чорновола-старшого. Проте доказів цього оприлюднено не було.

Після Помаранчевої революції смерть лідера «Народного Руху» знову взялися розслідувати. Тоді було поновлено багато справ, зокрема, справа журналіста Гонгадзе. Рухівці, згадуючи той час, називають його періодом надій та розчарувань.

Цього разу загибель Чорновола розслідувалась майже 9 років. У 2012-му було знайдено багато доказів, порушено паралельно кілька кримінальних справ. Однак слідчого, який вів справу, указом Ющенка несподівано призначили суддею. Після чого було здійснено спробу закрити справу як звичайну ДТП, але через втручання Тараса та Валентини Чорновіл цього не сталося.

За часів Януковича, 21 січня 2014 року, Бориспільський суд все-таки закрив справу про вбивство В’ячеслава Чорновола, знову визнавши аварію нещасним випадком. Проте у квітні того ж року, після Революції Гідності, Апеляційний суд відновив справу і відправив її до ГПУ на повторне розслідування.

Микола Степаненко, який очолив комісію НРУ з розслідування вбивства Чорновола, не вірить, що за президентства Порошенка буде названо імена замовників. При цьому він вказує на те, що Петро Олексійович теж з команди Кучми, і йому самому не вигідно «чіпати Кучму»:

«Допитають зараз генералів, і вони скажуть, що це вказівка Кравченка чи когось з адміністрації. Це вихід на Кучму. Що скаже Кучма Порошенку? Він нагадає йому усі справи, у яких свого часу Кучма прикрив Порошенка».

Генпрокурори та міністри внутрішніх справ

Микола Степаненко, який займається розслідуванням ось уже 19 років, стверджує, що за увесь цей час не було жодного очільника ГПУ чи МВС, дійсно зацікавленого у розслідуванні справи Чорновола.

Потім виправляється і каже, що одразу після Помаранчевої революції, коли МВС очолив Юрій Луценко, надія була. Степаненко тоді навіть став радником міністра щодо розслідування вбивства В`ячеслава Чорновола.

У 2006-му міністр Луценко заявляв, що вбивство лідера «Народного Руху» В’ячеслава Чорновола може бути доведене найближчим часом. Минуло 12 років, і вже генеральний прокурор Луценко напередодні 19 річниці ігнорує питання щодо розслідування. 15 березня очільник «Народного Руху» нардеп Віталій Кривенко з трибуни ВР звернувся до Луценка з проханням покарати виконавців убивства Чорновола і пояснити, яким чином люди, що мали стосунок до слідства, зробили блискавичну кар’єру. Генпрокурор на питання ніяк не відреагував.

Минулоріч нардепи направили до Генпрокуратури колективне звернення з вимогою розслідувати вбивство Чорновола. Звернення зібрало 301 підпис – рідкісний випадок, коли парламентарі проявляють таку єдність. Проте, за словами Кривенка, за рік нардепи не отримали нічого окрім відписок.

До дійсно зацікавлених у розслідуванні можна віднести і екс-заступника генерального прокурора Миколу Голомшу. Який був переконаний – Чорновола вбили. Він наводив висновки експертиз, що свідчили: Чорновіл загинув не внаслідок спланованого ДТП – його добивали вже після аварії. Саме Голомша порушив кілька кримінальних справ щодо експертів та правоохоронців, причетних до справи Чорновола. Проте дуже швидко справу передали іншому заступнику генпрокурора, а згодом Голомшу взагалі звільнили з посади.

Зручні помилки слідства

Доктора фізико-математичних наук Володимира Єрмакова було залучено до справи Чорновола для комп’ютерного моделювання аварії з метою встановлення її причин. Звичне для подібних аварій дослідження – відтворення обставин ДТП – у випадку із загибеллю Чорновола провели аж у 2005-му, через 6 років після події.

Єрмаков дивується з того, чому досі суспільству намагаються довести, що Чорновіл загинув через нещасний випадок: «Є відтворення у прокуратурі, все задокументовано, є фільм, як це відбувається. Там чітко показано, що це не ДТП – це перекриття!».

Микола Степаненко розповідає про речі, які породжують нові питання і аж ніяк не свідчать про бажання правоохоронних органів шукати істину.

Чорновіл їхав на новому авто. В якому під час ДТП не спрацювали подушки безпеки. Коли Степаненко зробив спробу оглянути автомобіль, він виявив, що всю електронну систему з автомобіля було демонтовано і знищено.
При ексгумації тіла Чорновола падає череп і розбивається. За дивним збігом обставин, процедура ексгумації проводилась саме з метою експертизи черепа, оскільки існує версія, що після ДТП і Чорновіл, і його водій вижили. Загинули вони начебто внаслідок добивання кастетом.
Під час судових засідань експерти часто відмовлялись від своїх слів, заявляли, що не підписували експертних висновків, або виявлялись фахівцями у зовсім іншій галузі.
«Чому не можуть закрити 19 років справу? Тому що в цій кримінальній справі, з якого кінця її не візьмеш, можна в будь-який момент аргументувати і відновити. Достатньо доказів, що це було вбивство, до справи стосуються і чотири чи п’ять постанов про порушення кримінальних справ щодо отруєння свідка, відносно першого слідчого, який фальсифікував цю справу, проти трьох експертів, котрі фальсифікували експертні дії. Але ж ніхто нічого не проводить», – підсумовує Степаненко.

У кожного українського президента є своя «справа честі». Вони обіцяють її швидке та об’єктивне розслідування. Потім дедалі рідше згадують про неї, відмахуються від питань журналістів. Чорновіл, Гонгадзе, Шеремет… Цей список можна довго продовжувати. Але питання про те, скільки ще президентів, міністрів, прокурорів має змінитись, аби вбивці були покарані, залишається риторичним.

Источник